Описание сантьяго старик и море. Образ и характеристика старика сантьяго в романе старик и море хемингуэя сочинение

Аналіз твору Е. Хемінгуея «Старий і море»

Виконала:

Семеренко Світлана

1.Аналіз твору «Старий і море»

«Старий і море», Е. Хемінгуей, опубліковано у 1952 р.

Заголовок містить певну характеристику головного героя (більш того, море теж можна вважати своєрідним персонажем, адже «старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту»), містить вказівку на тему та проблему твору (старий і море - протистояння людини і природи).

Твір написаний у прозовій формі, наявний зовнішній план сюжету, текст має описово-розповідальну структуру, обєктивно зображуються події та людські взаємини. Таким чином, твір належить до епосу. Жанр - повість-притча, тобто середній епічний жанр, який характеризується здебільшого однолінійним сюжетом і розповідає про певні події з життя головного героя, а також має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст.

Художня тематика твору

Повість торкається кількох так званих «вічних» тем, кожній з яких відведено своє місце у творі. Так, автор розкриває тему єдності й взаємодії людини і природи через образ старого: Сантьяго відчуває себе частиною природи, а не людиною, яка з нею змагається. Також у творі присутня тема смерті, виражена законом: треба або вбивати, або бути вбитим. Смерть є неминучою (за Хемінгуеєм), однак всі живі істоти прагнуть боротися за своє життя. Традиційно «Старий і море» сприймається як гімн мужності людини, її волі й силі. Отже, тема героїзму також присутня в цьому творі. «Подвиг» старого, те, на що він іде заради своєї мети, і його сприйняття поразки, певно, і є героїзмом.

3.Провідні мотиви

Повість побудована на системі мотивів, які переплітаються та взаємодіють між собою. На мою думку, варто виділити такі найголовніші мотиви:

а) Незвичайна риба, яку хотів упіймати (і, зрештою, упіймав) Сантьяго. На мою думку, саме рибина втілює мрію старого, його мету, задля досягнення якої він ні перед чим не зупиниться.

б) Самотність - старий неодноразово повторює слова «самотній», «самотина», «сам»: «Не можна, щоб людина доживала віку в самотині, - думав він. - Але нічого не вдієш». Проте, мені здається, таким чином письменник показує, що саме необхідність розраховувати лише на себе робить старого мужнім, терпеливим і безстрашним.

в) Леви - це зв"язок старого з минулим, його спогади про юність і пережиті пригоди.

У повісті «Старий і море» Хемінгуей застосував «прийом айсберга»: «на поверхні» знаходиться лише одна третя, а решта - «під водою», тобто читач має сам це домислити. На мою думку, проблематику твору можна загалом визначити як морально-етичну і філософську.

Одна з основних проблем повісті - взаємини людини і природи. З одного боку, Сантьяго притаманне почуття органічної єдності з природою. Старий милується її красою і величчю, схиляється перед її мудрістю та грізною силою, щиро співчуває беззахисним створінням. Він і самого себе усвідомлює часткою природи, наприклад, згадуючи про черепах, зауважує: «Адже і в мене таке саме серце, та й руки-ноги подібні до їхніх». З іншого боку, змальовується протистояння людини та природи. Саме у цьому полягає зміст двобою рибалки з рибиною та його битви з акулами. Двоїсті взаємини людини та природи найповніше розкриваються у ставленні старого до рибини. Він сприймає її як суперника, якого треба перемогти, однак при цьому він захоплено милується грацією та міццю рибини, і відчуває до неї щире співчуття.

Також у повісті порушується проблема життєвих поразок та перемог особистості. Так, за сюжетом, старий програє: від рибини, здобутої ціною неймовірних зусиль, залишається лише кістяк. Проте, з іншого боку, це є свідченням рибальського подвигу. У боротьбі з рибиною Сантьяго виявляє справжній героїзм, витримавши всі негаразди, що стверджує моральну силу людини: «...я покажу їй, - подумки каже Сантьяго, - на що здатна людина й що вона може стерпіти».

На мою думку, головними у творі є ідея непереможності та незламності людини, її здатності витримати будь-які випробування долі; а також ідея нерозривного звязку людини і природи, необхідності шанувати і жити в гармонії з оточуючим світом.

Тип конфлікту - конфлікт між людиною і природою.

У повісті наявний героїчний (подвиг старого), драматичний (поразка рибалки) і гуманістичний (ідея моральної непереможності особистості) пафос.

На мою думку, у творі відсутні яскраво виражені прийоми комічного.

Твір є життєподібним.

Твір є самостійним, не поділений на розділи.

Оповідна композиція:

виклад інформації - розповідь та спогади (сни);

наявний оповідач.

Композиція сюжету:

.Сюжет і фабула співпадають.

Типи сюжету:

oза походженням - частково взятий з реального життя (Хемінгуей був завзятим рибалкою і добре розумівся на тонкощах цього ремесла, знався з багатьма рибалками; одним з прототипів головного героя вважається кубинський рибалка Грегоріо Фуентос), частково вигаданий;

oза динамічністю - адинамічний (дія дещо уповільнена);

oза кількістю ліній - однолінійний;

oза формою вияву - зовнішній.

.Елементи сюжету:

oекспозиція (знайомство з персонажами, місцем дії тощо);

oзавязка (старий виходить у море);

oрозвиток дії (перебування Сантьяго у човні);

oкульмінація (двобій з рибиною);

oрозвязка (старий повертається додому).

Прийом організації сюжету - у хронікально-лінійній послідовності.

Композиція позасюжетних елементів

У повісті є багато позасюжетних елементів, які уповільнюють дію та доповнюють цілісну картину твору. Так, наприклад, сни старого - це пам"ять про пережиту боротьбу й готовність знову ставати до бою. Портретна характеристика дає читачеві змогу більше дізнатися про головного героя, його повсякденне життя, його минуле тощо: «Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями нешкідливого нашкірного раку, що з"являються від сонячного проміння, відбитого тропічним морем. Ті плями збігали вниз по щоках до самої шиї. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він тягнув з води велику рибу. Та жоден з тих рубців не був свіжий - усі старі, як борозни на пересохлій землі. Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно.» Таку ж роль виконує й опис житла старого: «Там стояли ліжко, стіл та стілець, а просто на долівці було вогнище, де старий розпалював деревне вугілля й варив собі їсти. На темних стінах із розрівняних і щільно припасованих один до одного шорстких волокнистих щитків висіло кольорове зображення Святого серця Господнього і ще одне - Мідної Богоматері. То були пам"ятки по дружині. Колись на стіні висіла і її підфарбована фотографія, але старий зняв те фото, бо, дивлячись на нього, надто гостро відчував свою самотність, і тепер воно лежало на полиці в кутку під його чистою сорочкою.»

Композиція персонажів - один персонаж в центрі, інші навколо нього.

Специфіка хронотопу

Художній час - абстрактний;

художній простір - конкретний, земний, символічний (море - людське життя, сповнене випробувань).

Мова художнього твору.

Лексичні ресурси: професіоналізми (рибальські терміни: ості, гарпун, живець тощо) (у мові оповідача й героїв), введення в мову персонажів іспанських слів та виразів, розмовна лексика. На мою думку, головна функція цих засобів - це підсилення реалістичності та переконливості зображуваного.

порівняння (вітрило скидалося на прапор безнастанної поразки; рубці старі, як борозни на пересохлій землі; живці висіли гірляндою; хмари над землею купчились, наче гори);

епітети (золотаві береги;);

метафори (зморшки поорали його потилицю; червонястий серпанок планктону);

символи (рибина, акули, леви тощо)

Стилістичні фігури:

полісиндетон (багатосполучниковість) («Побачив і білу смугу обгризеного хребта, і темне громаддя голови з випнутим уперед мечем, і весь голий кістяк.»)

риторичні звернення (старий звертається до риби, птахів тощо)

Всі ці засоби допомагають зробити художнє мовлення твору яскравішим та виразнішим, підкреслити або глибше розкрити певні художні деталі. Крім того, цікавим елементом твору є розмова старого з рибино. Він звертається до неї, як до гідного суперника, а іноді навіть співчуває їй. Таким чином, на мою думку, автор підкреслює гармонію старого рибалки з природою, його любов і шанобливе ставлення до неї.

Висновок

хемінгуей старик море

Повість Е. Хемінгуея - це ствердження ідеї незламності людини, її здатності жити далі після поразок. Вона пронизана гуманістичним пафосом та оптимізмом. Всепереможним гімном людині звучать у творі слова старого: «...людина створена не для поразки... Людину можна знищити, а здолати неможна». Проблеми, які піднімаються у повісті, завжди були і є актуальними. На мою думку, кожен читач зможе щось почерпнути для себе з цього твору. Адже, як казав сам автор, це його послання майбутнім поколінням. Це урок, яки й ми всі маємо вивчити.

Репетиторство

Нужна помощь по изучению какой-либы темы?

Наши специалисты проконсультируют или окажут репетиторские услуги по интересующей вас тематике.
Отправь заявку с указанием темы прямо сейчас, чтобы узнать о возможности получения консультации.

Сочинение

САНТЬЯГО (англ. Santiago) - герой повести Э.Хемингуэя «Старик и море» (1952). Реальными прототипами считаются Фернандо Мануэль Передос (по прозвищу Гальего), Ан-сельмо Эрнандо, Григорио Фуэнтес, капитан лодки Хемингуэя. Сам Хемингуэй писал, что отразил «черты характера одного знакомого старого рыбака из Касабланки». Можно сказать, что С.- собирательный образ рыбака с северного побережья о.Куба, в районе Кохимара. Вместе с тем это образ-символ, в котором сильны романтические и фольклорные мотивы. С. вобрал в себя лучшие качества чело- 363 веческой души - доброту, стойкость, мужество. Его простодушный, естественный героизм зиждется на удивительном переплетении смирения и гордости, что позволяет ему переносить тяготы и не признавать поражения. С. побежден, но не покоряется. Он родствен героям Дж.Лондона и Ф.Купера, обладает редкой выносливостью и целеустремленностью. Импульс его действий - естественное право человека на пищу, гордость «природного рыбака». В образе С. сохраняются черты хемин-гуэевского героя-игрока, но правила игры приобретают высший, метафизический смысл. Критика обвиняла С. в пессимизме и фатализме. Высказывалась мысль, что С. проиграл, поскольку зашел за порог, положенный человеку, что в образе С. Хемингуэй осуждает «зарвавшийся» индивидуализм, несущий только разрушение (М.Шорер, К.Бурханс). Между тем С. воплощает тип человека, не стремящегося только взять у природы, а принявшего свое естественное положение в ней, в гармонии ее вечного кругооборота. Нерасторжима связь С. с пойманной им гигантской рыбой, которую он «любит». Борьба с ней и с акулами, отнимающими у С. добычу,- это бесконечный спор человека с природой. С. не ловит рыбу, а как бы священнодействует, выполняя положенный ритуал. В этом он сходен с героем «Моби Дика» Г.Мелвилла. Похожие мотивы прослеживаются у В.Астафьева («Царь-рыба», 1976). У.Фолкнер писал, что до С. герои Хемингуэя сами творили себя из глины такими сильными, какими они могли быть, но здесь Хемингуэй «нашел» Творца, который создал С., большую рыбу, акул, которые должны были сожрать эту рыбу, и Бог любит их всех. (К.Бейкер рассматривал повесть Хемингуэя как библейскую притчу, соотнося образ С. с личностью Иисуса Христа.) В образе С. важен мотив учительства: мальчик, помощник С., уверен, что С. способен научить «всему на свете» и главному в жизни. Не случайно Хемингуэй назвал свою повесть «посланием молодому поколению» (в телеинтервью после вручения Нобелевской премии, которой писатель был удостоен в 1954 г. за это произведение).

Лит.: Baker С. Hemingway; the writer as artist Princeton, 1963; Паноров Ю.М. Хемингуэй на Кубе. М., 1982; Фуэнтес Н. Хемингуэй на Кубе. М., 1988; см. также литературу к статье «Джейк Варне».

Другие сочинения по этому произведению

/ / / Образ Сантьяго в повести Хемингуэя «Старик и море»

Образ Сантьяго в повести Эрнеста Хемингуэя удивляет своей глубиной.

Сантьяго – это старый рыбак, который давно живет один, но не унывает. Автор характеризирует его как человека с «веселыми глазами, который не сдается». Герой часто вспоминает о днях своей молодости, ему снятся молодые львы, которые резвятся на берегах Африки. Время приключений прошло, и все, что осталось у старика – это море, в которое он выходит, чтобы прокормиться и маленький друг по имени Манолино. Дружба мальчика и старика показывает связь поколений. То, что между людьми с похожими взглядами, не важна разница в возрасте. Сантьяго чувствует, что Манолино так же увлечен романтикой моря, как и он.

Через своего главного героя автор выражает собственные философские идеи, например: «Человека можно уничтожить, но его нельзя победить». К такому выводу главный герой пришел благодаря большому жизненному опыту. Писатель показывает, что только познавший трудности человек имеет силы бороться.

Сантьяго живет обычной жизнью, в своем скромном мире, от которого не бежит, как многие другие герои автора. Ему не нужно искать уединения с природой, он и есть часть природы. В образе Сантьяго писатель увидел гармоничного человека. Он соединяет в себе смирение и гордость, умение довольствоваться малым и стремление к мечте. Он не знал, когда к нему пришло смирение, но был уверен, что оно не принесло ему позор. Старик не потерял чувство собственного достоинства, хотя и жил в нищете. жалел друга и приносил иногда рыбу и газеты со спортивными новостями.

Удивляет жизненная позиция героя, согласно которой каждому существу отведена своя роль в мире. Вот он рожден быть рыбаком, точно так же как рыба рождена, чтобы быть рыбой.

В основе сюжета повести лежит несколько дней из жизни главного героя. События развиваются медленно, их немного, но они описаны подробно и очень реалистично – так, что читатель словно сидит вместе с рыбаком в лодке и видит все происходящее.

Начинается повесть с того, что Сантьяго уже 84 дня безуспешно выходит в море. Кажется, что от рыбака отвернулась удача. Но герой не сдается и верит, что на 85 день ему повезет, нужно лишь подальше отплыть от берега, рискнуть – и тогда он поймает рыбу своей мечты. Автор описывает три дня, проведенных стариком в море. За это время Сантьяго показывает силу воли, выдержку, преодолевая боль. Он ловит рыбешку, чтобы не голодать, разговаривает с птицей, а потом и с рыбой, чтобы не сойти с ума. Он ловит на крючок марлина, но рыба слишком большая – и поэтому старик вынужден удерживать леску, и понемногу тащить ее к берегу. Ему больно, леска режет руку, но он терпит, ведь не может проиграть рыбе. Удивительно, как старик относится к марлину, не как к улову, а как к равному себе. Просто судьба такова: он рыбак, а она – рыба. И значит, он не может ее отпустить.

К сожалению, на рыбу нападают акулы - и герой вытаскивает на берег только ее скелет. Но писатель показывает, что герой не проиграл, потому что доказал свою смелость.

САНТЬЯГО

Сантьяго - одинокий и очень старый рыбак с «веселыми глазами человека, который не сдается». Он давно уже живет только воспоминаниями о своей юности и гре­зит об увиденных когда-то берегах Африки, «играю­щих молодых львах». Сантьяго дружит с соседским мальчи­ком Манолино, чувствуя в нем такую же романтичес­кую душу и увлечение морем. И в уста этого старого, потерявшего былую силу, умудренного опытом ку­бинца автор вкладывает проникновенные слова: «…че­ловек не для того создан, чтобы терпеть поражение… Человека можно уничтожить, но его нельзя побе­дить». В этих словах - большое философское обоб­щение, пришедшее к писателю и его герою после мно­голетнего труда, нелегкой жизни, в которой было множество побед и поражений, надежд и разочарова­ний, любви и ненависти. Старик Сантьяго живет в своем ми­ре. Он не бежит от цивилизации, как другие герои Хемингуэя, не ищет спасения в природе. Сантьяго принад­лежит ей со дня своего рождения. Он не только про­жил долгую жизнь в единении с природой, с морем - он частица этого мира природы. В старике автор на­шел наконец того гармонического героя, которого ис­кал на протяжении всей своей творческой жизни. В Сантьяго удачно сочетаются и смирение, и гордость: «Он был слишком простодушен, чтобы задуматься о том, когда пришло к нему смирение. Но он знал, что сми­рение пришло, не принеся с собой ни позора, ни утра­ты человеческого достоинства». Старик точно знает, зачем он родился на свет: «Ты родился, чтобы стать рыбаком, как рыба родилась, чтобы быть рыбой». Романтически приподнято и немногословно описы­вает Хемингуэй три дня из жизни Сантьяго, отправившегося в море после ряда неудач и поймавшего, наконец, большую рыбу. Вступив с ней один на один в жесто­кое противоборство, он в самые тяжелые минуты, на пределе человеческих сил твердит: «Драться… драться, пока не умру». Поединок этот со всеми его перипетиями, когда победа склоняется то на одну, то на другую сторону, все больше начинает напоми­нать подвиги героев мифов. Настоящий герой мифа должен вести борьбу в одиночестве, только тогда он может проявить все свое мужество, стойкость, отвагу, умение. Выдержка и выносливость Сантьяго побеждают, он выжил, преодолел свою немощь и старость. Однако на его рыбацкий трофей нападают акулы. Старик сра­жается с ними изо всех сил, он не хочет сдаваться. Вот тогда он произносит свои знаменитые слова о че­ловеке, которого «можно уничтожить», но «нельзя по­бедить». Добравшись до берега, Сантьяго возвращается в свою жалкую хижину. Пойманная рыба совершенно растерзана и обглодана акулами. Но победа старика очевидна. Возвращение Сантьяго в поселок знаменует и ко­нец одиночества - мальчик Манолино не оставит ры­бака одного, вдобавок ему есть чему поучиться у Сантьяго, своего старшего друга.

САНТЬЯГО (англ. Santiago) - герой повести Э.Хемингуэя «Старик и море» (1952). Реальными прототипами считаются Фернандо Мануэль Передос (по прозвищу Гальего), Ан-сельмо Эрнандо, Григорио Фуэнтес, капитан лодки Хемингуэя. Сам Хемингуэй писал, что отразил «черты характера одного знакомого старого рыбака из Касабланки». Можно сказать, что С.- собирательный образ рыбака с северного побережья о.Куба, в районе Кохимара. Вместе с тем это образ-символ, в котором сильны романтические и фольклорные мотивы. С. вобрал в себя лучшие качества чело- 363 веческой души - доброту, стойкость, мужество. Его простодушный, естественный героизм зиждется на удивительном переплетении смирения и гордости, что позволяет ему переносить тяготы и не признавать поражения. С. побежден, но не покоряется. Он родствен героям Дж.Лондона и Ф.Купера, обладает редкой выносливостью и целеустремленностью. Импульс его действий - естественное право человека на пищу, гордость «природного рыбака». В образе С. сохраняются черты хемин-гуэевского героя-игрока, но правила игры приобретают высший, метафизический смысл. Критика обвиняла С. в пессимизме и фатализме. Высказывалась мысль, что С. проиграл, поскольку зашел за порог, положенный человеку, что в образе С. Хемингуэй осуждает «зарвавшийся» индивидуализм, несущий только разрушение (М.Шорер, К.Бурханс). Между тем С. воплощает тип человека, не стремящегося только взять у природы, а принявшего свое естественное положение в ней, в гармонии ее вечного кругооборота. Нерасторжима связь С. с пойманной им гигантской рыбой, которую он «любит». Борьба с ней и с акулами, отнимающими у С. добычу,- это бесконечный спор человека с природой. С. не ловит рыбу, а как бы священнодействует, выполняя положенный ритуал. В этом он сходен с героем «Моби Дика» Г.Мелвилла. Похожие мотивы прослеживаются у В.Астафьева («Царь-рыба», 1976). У.Фолкнер писал, что до С. герои Хемингуэя сами творили себя из глины такими сильными, какими они могли быть, но здесь Хемингуэй «нашел» Творца, который создал С., большую рыбу, акул, которые должны были сожрать эту рыбу, и Бог любит их всех. (К.Бейкер рассматривал повесть Хемингуэя как библейскую притчу, соотнося образ С. с личностью Иисуса Христа.) В образе С. важен мотив учительства: мальчик, помощник С., уверен, что С. способен научить «всему на свете» и главному в жизни. Не случайно Хемингуэй назвал свою повесть «посланием молодому поколению» (в телеинтервью после вручения Нобелевской премии, которой писатель был удостоен в 1954 г. за это произведение).

Лит.: Baker С. Hemingway; the writer as artist Princeton, 1963; Паноров Ю.М. Хемингуэй на Кубе. М., 1982; Фуэнтес Н. Хемингуэй на Кубе. М., 1988; см. также литературу к статье «Джейк Варне».

Повесть «Старик и море» (1952), за которую Хемингуэй получил Нобелевскую премию, вызвала различные толкования критикой. Одним она казалась утверждением героического начала в человеке. Другие подчеркивали в ней мотивы одиночества и страдания. Причина...

Эпиграф - Его лучшая вещь. Возможно, время покажет, что это наилучшее из всего написанного нами - им и моими современниками (У. Фолкнер о повести Э. Хемингуэя «Старик и море»). Весной 1936 г. в журнале «Эксвайр» Э. Хемингуэй опубликовал очерк, в котором...

На уроке зарубежной литературы мы изучали произведение Э. Хемингуэя «Старик и море». Литературоведы определяют жанр этого произведения как повесть-притча, т.е. произведение, которое рассказывает о судьбе и определенных событиях жизни героя, но этот рассказ...

Образ старого рыбака Сант-Яго достойно продолжает лучшие традиции демократического искусства Хемингуэя» сказавшиеся в образах партизанки Пилар, глухого Эль Сордо, крестьянина Ансельмо. Вот где в полную меру обнаруживалась важность тех достижений, которые...

Существует множество фотопортретов известного американского писателя Эрнеста Хемингуэя. На одном из них камера запечатлела писателя на палубе его яхты «Пилар». Обнаженный по пояс мужчина высокого роста смотрит прямо на солнце. В его легкой улыбке и прищуренных...